Пн, 10.12.2018, 07:15
Вітаю Вас Гість | RSS

ЗЗСО І-ІІІ ступенів смт Цумань

Меню сайту

Директор - директорові

Складаємо штатний розпис

 

Поради молодому директору

  1.  Систематично вивчайте законодавчу базу про освіту.
  2. Дружньо ставтесь до колег.
  3. В розмові, доповіді якнайменше вживайте: «Я».
  4. Якомога більше часу на перервах проводьте серед учнів та в «учительській» серед колег.
  5. Памятайте: дітям має бути цікаво в школі. Будьте  ініціатором пізнавальних програм, проектів.
  6. Постійно учіться. Використовуйте ідеї колег, а не видавайте їх за свої.
  7. Усвідомте, що у навчально-виховний процес входить весь час, що дитина проводить у школі.
  8. Бережіть своє здоровя і здоровя своїх колег.
  9. Якщо не маєте почуття гумору – покиньте роботу в школі.

 Ким повинен бути директор школи?

Точно не  завгоспом школи! І точно не сліпим виконавцем наказів згори!

Більш всього директор повинен бути менеджером свого навчального закладу, тобто управляти педагогічним колективом на засадах "демократичної поваги" - щоб і все виконували, і любили, і поважали. А директор в свою чергу шукає додаткові шляхи підвищення мотивації та стимуляції своїх педагогів.

Окрім того, директор повинен залишатися вчителем, який постійно шукає шляхи самовдосконалення і вдосконалення своєї школи.

Я пропоную  10 кроків успішного керівника навчального закладу. Деякі з них реальні, які можна легко втілити в життя школи, проте деякі кроки досить мрійливі, можливо їх реалізація буде можлива у недалекому майбутньому.

1. Режим роботи школи. Уроки краще починати о 8.30. Це дасть можливість проводити нульові уроки етики чи культури поведінки, тобто година неформального спілкування учнів з вчителями.  Необхідна велика перерва близько 30 хвилин для якісного відпочинку працівників та учнів школи. У фойє школи встановити лавки чи інші куточки відпочинку. Запровадити в школі кабінетну систему для учнів середньої та старшої школи із забезпеченням хоча б одного комп’ютера (з проектором) в кожному кабінеті. Але виникає проблема роздягальні та чергування у класі. Хоча це можна вирішити за допомогою техпрацівників.

2. Забезпечення навчального та виховного процесу. Щодо навчального процесу: вчителі-предметники повинні об’єднуватися в творчі групи для втілення міжпредметних проектів. Всі проекти повинні мати практичне спрямування, а результати слід висвітлювати у пресі, обмінюватися досвідом з іншими навчальними закладами країни та світу. Для цього, звичайно, слід підняти рівень вивчення іноземної мови як учнями, так і вчителями.  Предмети бажано вивчати блоками, наприклад учні вивчають фізику щодня протягом чверті чи семестру (в залежності від кількості годин), потім переходять до наступного предмету математичного циклу. Таким чином буде забезпечено "занурення" у навчальний предмет і більш високі результати. Хоча, власне, слід вже відійти від поняття "золота медаль" та дати можливість учням старшої школи обирати уроки.

У виховному процесі: необхідно перекласти більше відповідальності на батьків. Також слід щомісяця проводити обговорення роботи учнів певного класу серед вчителів, що там читають. 

3. Створення позитивного іміджу навчального закладу. Постійно слід "рекламувати" свою школу. Навіть проведення найменшого виховного заходу чи будь-яка новина у шкільному житті повинна бути висвітлена у засобах масової інформаціїчи на сайті школи. Читаючи чи слухаючи про навчальний заклад, у населення буде складатися враження про школу та директора, як про соціально активний заклад. 

4. Віртуальне життя навчального закладу. Сайт навчального закладу – це обличчя школи. До користування ним слід привчати і вчителів, і учнів, і батьків. Тобто, саме на сайті повинна з’являтися цікава найактуальніша інформація. Дописувачами сайту слід призначити по одному вчителю з кожної кафедри, які будуть мінятися кожного семестру чи року. Класним керівникам бажано вести блоги чи сайти своїх класів, гіперпосилання на які будуть розміщені на центральному шкільному сайті. 

5. Пошук альтернативних джерел фінансування. Не слід сподіватися лише на державу у питанні фінансування навчального закладу, необхідно шукати додаткових шляхів для вирішення цього питання. Участь у конкурсах міжнародних донорів, що надають гранти для реалізації різноманітних проектів – ось основна мета успішного керівника. Хоча не слід забувати і про спонсорську допомогу від підприємств селища та батьків учнів.

6. Налагодження психологічного мікроклімату у колективі. Спокійний, врівноважений вчитель так само проводить і свої уроки. Темп нашого життя призводить до педагогічного вигорання. Для його попередження слід дбати про психологічний клімат у колективі. Звичайно, це досить довготривалий процес і вимагає ретельного планування, а головне постійності. Неможливо провести одне загальношкільне святкування якогось свята і мріяти про згуртування педагогічного колективу. Постійність та різноманітність форм спілкування – ось золотий ключик до взаєморозуміння. Наприклад: екскурсії педколективом, виїзд на природу, організація різноманітних спортивних змагань, спільні святкування визначних дат,

організація вчительських концертів, створення хореографічної школи для вчителів на базі школи, проведення нестандартних педагогічних засідань. Обов’язки за виконанням слід покладати власне на самого директора, профспілковий комітет та заступників з методичної та виховної роботи.

7. Підвищення комп’ютерної грамотності учителів. Незважаючи на те, що ця проблема винесена на рівні Міністерства Освіти вона й досі залишається нагальною. Практичний вихід досить простий – організація шкільних комп’ютерних курсів для вчителів. Курсів, на яких не дають ніяких сертифікатів чи дипломів, а практикуми для отримання навиків користування комп’ютером.  Окрім того слід провести попереднє тестування для визначення рівня володіння ПК. Як показує практика лише 25-40% вчителів можуть з легкістю створити папку, надрукувати документ, вставити таблицю, зберегти створене і відіслати по електронній пошті. Решта ж вчителів користуються допомогою друзів, колег чи своїх учнів, що знижує рівень самооцінки вчителя та рівня статусу його сприйняття у навколишніх.

8. . Створення шкільної батьківської асоціації. Можливо цей крок і дещо мрійливий, проте у високо розвинутих країнах, він дійсно дієвий. Батьки повинні нести більшу відповідальність за  виховання своїх дітей, тож вони повинні більше співпрацювати з навчальним закладом. Ще з Радянських часів тягнеться за нами практика Батьківських комітетів, які займаються лише збором коштів на ремонт класних кімнат. Як правило, активність батьків зменшується з віком дітей, і лише в одиничних випадках триває справжній зв'язок батьків-вчителів-учнів до закінчення школи. В США батьки організовують постановки вистав, шкільні дискотеки, навчальні екскурсії. Батьки самі проводять гуртки для учнів, відвідують уроки для моніторингу стану поведінки, залишаються на додаткові заняття з психологами. А найголовніше, що за ними, а точніше перед ними, не стоять класні керівники, щоб координувати їх роботу, вони самі є ініціаторами всіх дій!!!

10. Реорганізація шкіл. Мій останній крок – найбільш нереальний. В Україні (або в експериментальному районі) слід змінити систему освіти, слід розділити школи на рівні. В одному приміщенні повинні навчатися учні лише однієї вікової категорії. Наприклад, учні початкової школи 1-4 клас, далі середня ланка 5-8 клас, і старша школа 9-11 клас. Початкову школу слід  забезпечити ігровими майданчиками на подвір'ї, ігровими кімнатами чи кімнатами психологічної розвантаженості. Середній школі більш необхідні спортивні зали, велика кількість гуртків і  дисципліна – адже саме у цей час починається критичний підлітковий вік школярів, яким слід надати широкий спектр саме виховних розважальних заходів. Старша школа – це школа з індивідуальним навчанням чи навчанням у малих вузькоспеціалізованих групах. Комп'ютери, Інтернет, поглиблене вивчення декількох предметів, спрямованість на наукову діяльність – це старша школа майбутнього. Хоча при цьому слід буде вирішити питання працевлаштування вчителів та наповнюваність класів.

Тож директор повинен:

  • Бути лідером і гарним прикладом у колективі!
  • Бути генератором ідей!!! Навіть найзухваліших!!!

Ухвалений Верховною Радою 5 вересня Закон «Про освіту» започатковує масштабні реформи у галузі, яка досі мало змінилася з радянських часів. Власне, і чинний закон про освіту ухвалювали ще в радянські часи – навесні 1991. Відтоді він зазнав безліч змін.  Отже, які зміни відбудуться в освіті?

1. Не просто знання, а вміння

 Нова українська школа має розвивати у дітей «читання з розумінням, уміння висловлювати свою думку усно і письмово, критичне та системне мислення, здатність логічно обґрунтовувати позицію, творчість, ініціативність, вміння конструктивно керувати емоціями, оцінювати ризики і приймати рішення, вирішувати проблеми, здатність співпрацювати з іншими».

Діти йтимуть до школи, як правило, у 6-річному, але в будь-якому разі не пізніше 7-річного віку і вчитимуться 12 років.

Середня освіта поділятиметься на початкову (4 роки, 1-4 класи), базову (5 років, 5-9 класи) і профільну (3 роки, 10-12 класи). Починаючи з 5 класу діти вчитимуться в гімназіях, а після закінчення 9 класу продовжуватимуть навчання у ліцеях (закладах старшої або профільної школи) або ж здобуватимуть професійну освіту.

Після закінчення кожного рівня знання учнів перевірятимуть за допомогою державної підсумкової атестації. Після 4 класу це буде моніторинг, а після 9 – повноцінне зовнішнє незалежне оцінювання.

Початкова школа може мати найрізноманітніші форми: один чи кілька класів з учнями одного чи різного віку, з одним або кількома вчителями. Закон також дозволяє роботу початкової школи «в будь-якій іншій формі, яка буде найбільш зручною та доцільною для забезпечення здобуття дітьми початкової освіти відповідно до стандарту початкової освіти».

Ліцеї матимуть академічне або професійне спрямування, або ж в одному ліцеї будуть класи різних спрямувань. В академічних ліцеях учні зможуть глибоко підготуватися до вищої освіти, у професійних – здобути середню освіту і, водночас, першу професію. Освіта в них триватиме три роки замість нинішніх двох. Додатковий рік навчання зніме проблему катастрофічної нестачі часу й перевантаження старшокласників у нинішній дворічній старшій школі.

Кожен ліцей буде окремою юридичною особою і, як правило, розміститься в окремому приміщенні. Ліцеї задумані не просто як старші класи звичайної школи, а як окремі заклади. Причому, досить великі, де в кожній паралелі є принаймні по 4-5 класів, кожен зі своєю спеціалізацією. А отже, їх буде значно менше, ніж нинішніх 11-річних шкіл. Відповідно і перехід до таких ліцеїв відбуватиметься не так непомітно як зараз – випускники 9 класів складатимуть ЗНО, і за їх підсумками вступатимуть до обраних ліцеїв на конкурсних засадах.

До інших шкіл дітей зараховуватимуть без конкурсу - за винятком ситуацій, коли заяв на навчання в школі більше, ніж місць (у такому разі пріоритет надаватиметься дітям, які живуть на території обслуговування цієї школи).

Нова система запроваджуватиметься поступово, щоб не сказати дуже повільно. Початкова школа запрацює з 1 вересня 2018 року, базова - з 1 вересня 2022 і профільна – з 1 вересня 2027. Проте закон містить опцію запровадження профільного трирічного навчання й раніше – як в окремих закладах, так і по всій країні. В міністерстві освіти й науки не виключають пришвидшення реформи і введення повноцінної 12-річки вже з 1 вересня 2022-23 років.

3. Професійна освіта

Закінчивши 9 класів, діти зможуть навчатися в професійних коледжах, здобуваючи професію як одночасно зі здобуттям повної вищої освіти, так і без нього.

4. Трирічний бакалаврат і дворічна магістратура

Для отримання диплому бакалавра студенти вчитимуться не чотири, а три роки. Натомість навчання в магістратурі стане довшим і триватиме два роки, зараз - півтора. Вступ у магістратуру здійснюватиметься за підсумками ЗНО.

5. Автономія шкіл і більша свобода вчителя

Заклад освіти може здійснювати освітню діяльність одночасно на різних рівнях освіти та за різними видами освіти, створювати для цього структурні підрозділи. Тобто, теоретично, може існувати заклад, що об’єднує дитсадок, початкову школу, гімназію, ліцей, університет, професійний коледж і музичну чи художню школу. Треба лише отримати відповідні ліцензії і пройти акредитацію.

Всі заклади освіти – від садочків до університетів – отримають значно більше свободи. 

Директор самостійно братиме на роботу своїх заступників та інших педагогічних працівників. Освітній заклад має право оголосити конкурс на будь-яку вакансію, але головне, що призначення відбуватимуть без погодження з місцевою владою, яке потрібне зараз.

Заклади освіти та педагоги самостійно формуватимуть навчальні програми, які за поданням педагогічної ради затверджуватиме керівник закладу. Єдина вимога – їх відповідність державним стандартам освіти, прийнятим міністерством освіти й науки.

Учитель зможе вільно працювати за власною програмою і обирати форми донесення матеріалу до дітей. Водночас, міністерство розроблятиме типові програми для тих учителів, які не хочуть чи не можуть розробити власні.

Закон скасовує процедуру атестації шкіл та право місцевих управлінь освіти на їх інспектування.

 Перевірятиме ж ці заклади лише Державна служба якості освіти. Плановий аудит закладу, що включатиме перевірку дотримання ліцензійних умов, відбуватиметься раз на 10 років.

6. Директором можна бути не більше 12 років

 Людина зможе обиратися на посаду директора не більше двох шестирічних термінів поспіль, а потім зможе працювати на іншій посаді в цій же школі або претендувати на посаду  директора в іншій.

7.  Добровільна сертифікація вчителів

Всі педагогічні  працівники, як і зараз, мають обов’язково підвищувати кваліфікацію, але ця процедура зазнає докорінних змін. Ці послуги зможуть надавати різні державні, комунальні та приватні установи, а також громадські організації, які матимуть відповідну ліцензію. Вчитель сам обиратиме, де йому підвищувати кваліфікацію, це може бути й кілька різних установ, сумарний час навчання в яких має становити не менше 150 годин на 5 років.

Замість підвищення кваліфікації учитель може з власної ініціативи пройти добровільну сертифікацію на знання предмету і володіння сучасними освітніми методиками. Пройшовши таку сертифікацію, вчитель отримає на три роки сертифікат і 20% надбавку до зарплати, а також зможе навчати інших педагогів.

8. Інклюзивне навчання

Закон заохочує навчання дітей з особливими потребами, сиріт та дітей зі складних родин у звичайних школах. За заявами батьків дітей з особливими потребами школи мають створювати спеціальні класи, де такі діти могли б навчатися. Якщо це необхідно, діти з особливими потребами можуть іти в школу пізніше й навчатися довше.

9. Освітні округи

Різні заклади освіти в межах певної території (включно з закладами позашкільної освіти, культури, фізкультури) становитимуть єдиний освітній округ, своєрідним центром якого стане опорна школа, зручно розташована для підвозу дітей з інших населених пунктів і забезпечена кваліфікованими кадрами та сучасним обладнанням.

10. Інформаційна прозорість

Кожен заклад освіти зобов’язаний розмістити у відкритому доступі на своєму сайті (чи сайті засновника) всю важливу інформацію про свою діяльність.

До такої інформації закон, зокрема, відносить статут, ліцензії, сертифікати про інституційну акредитацію та акредитацію програм, структуру та органи управління закладу, кадровий склад, освітні програми, мови освітнього процесу, вакансії й конкурси, матеріально-технічне забезпечення, наявність гуртожитків, місць у них та розмір оплати за проживання, результати моніторингу якості, річний звіт, правила прийому, умови доступності для осіб з особливими потребами, розмір плати за навчання, перелік і вартість додаткових послуг тощо.

Обов’язково має оприлюднюватися кошторис і фінансовий звіт про надходження та використання всіх отриманих коштів, інформацію про перелік товарів, робіт і послуг, отриманих як благодійна допомога, із зазначенням їх вартості, а також про кошти, отримані з інших джерел, не заборонених законодавством.

11. Більше джерел фінансування

Держава, як і зараз, виділятиме місцевим бюджетам субвенцію на загальну середню освіту.

Місцева влада й органи самоврядування мають створити належні умови для роботи закладів освіти, у т.ч. забезпечити їх приміщеннями та організувати підвезення дітей із сусідніх сіл до опорних шкіл.

Загалом же кожен заклад освіти матиме право отримувати гроші з бюджетів різних рівнів, а також із будь-яких джерел, не заборонених законом. Освітні заклади матимуть право отримувати добровільні пожертви, гранти, дивіденди, допомогу від батьків, приватних партнерів тощо, надавати платні послуги, продавати вироблену в майстернях чи виробничих підрозділах продукцію тощо. Кошти кожен заклад зможе вільно витрачати на свою статутну діяльність, а тимчасово вільні гроші зможе розміщувати в державних банках.

12.Щоб закон запрацював повною мірою, потрібно ухвалити ще багато документів

Закон «Про освіту» - базовий документ, який містить посилання на інші закони (з яких прийнято лише закон «Про вищу освіту») та підзаконні акти.

Отже, ухвалення нового закону про освіту – далеко не останній, але визначальний крок на шляху освітньої реформи, який визначає її головний зміст і спрямованість. 

Статистика

Зараз на сайті 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Відвідувачі
Друзі сайту
Пошук

Copyright MyCorp © 2018